19 лютого - 10 років світлої пам"яті щирої і доброї людини , заслуженого журналіста України, члена Національної спілки журналістів та Національної спілки письменників України, лауреата премії "Незалежність", письменника Миколи Шостака
Доля закинула Миколу
Івановича на Бориспільщину , в с.Іванків. Він працював учителем української мови
та літератури в Іванківській школі, кореспондентом, а пізніше і головним
редактором Бориспільської міжрайонної газети «Трудова слава». І весь час
творив. Спочатку, юнаком, він друкував свої перші твори в журналах «Дніпро»,
«Україна», «Вітчизна», а пізніше вони уже виходили його окремими збірками. Поети є різні. Є такі, що прагнуть почестей і
слави, премій і нагород. Золоті струни поезії потрібні їм лише для того, щоб
зіграти на власному самолюбстві. І лише до небагатьох спускається з неба
крилатий Пегас, бо бачить у їхніх серцях животворні криниці поетичної наснаги.
Саме з такої чистої криниці поїв свого Пегаса Микола Шостак, черпав з неї
несподівані асоціації, вишукані метафори.
Благослови
на землю і на воду,
благослови на рід
на цій землі,
благослови життя мого
народу зерно,
що возвеличуються в
хліб.
Благослови усіх на
чисту душу,
Благослови на стежку
Край воріт,
Благослови мене
На те, Що мушу
Зробити я ,
Прийшовши на цей
світ.
Благослови вселенську
світлу хату.
Дитинко у колисочці –
живи!
На мир благослови
нас, доле мати,
Благослови!
Немає коментарів:
Дописати коментар