Нові надходження

Книжковий фонд бібліотеки поповнився новою літературою, яка була придбана за кошти отримані за макулатуру.  На замовлення найактивніших читачів бібліотеки та найактивніших учасників акції "Збір макулатури- 2016" було придбано колекцію Гаррі Поттер            
 Нові книги чекають на своїх читачів!

Правові знання-школярам та батькам

В  Іванківській ЗОШ  з 21 листопада   проводиться декада правознавства , згідно плану у бібліотеці оформлена книжкова викладка "Правові знання-школярам та батькам". Всі бажаючі можуть взяти літературу правової тематики.

Скажи курінню - ні!

17 листопада - День відмови від куріння

Щороку у третій четвер листопада в більшості країн світу відзначають Міжнародний день відмови від курінння.Його започаткувало Американське онкологічне товариство у 1977році.

ПРИСЛІВ'Я, АФОРИЗМИ ТА ЦИТАТИ

ПРО КУРІННЯ, АЛКОГОЛЬ І СИГАРЕТИ

 Дим тютюну угару під стать.

 Тютюн - жуйка диявола.

 Курці впускають ворога в свої уста, який викрадає їх мозок.
 Вино пити так тютюн курити - здоров'я губити.
 Якщо хочеш довго жити - кинь курити та горілку пити.
 Завзятого курця муха крилом перешибет.
 Шинок та тютюн - старі сусіди.
Кожна викурена сигарета - це вбитий залізний цвях в кришку свого гробу.

 Хто курить тютюн, той собі ворог.
 Хто не курить і не п'є, той здоров'я береже.

 Хто тютюнове зілля любить, той сам себе губить.

 Куріння - повільне самогубство.
 Куріння не особисті справи, а велике суспільне зло.

Куріння - смерть в розстрочку.
 Куріння - чудовисько, створене людиною.
 Куріння - чума 21-го століття.
 Куріння - епідемія легковажності.
 Курець поганий ділок: замість справ він все покурює.
 Курець сам собі могильник.
 Курить один, а плоди куріння дістаються багатьом.
 Палити - здоров'ю шкодити.
 Куриш - сам себе погубиш.
 Один курить, а весь будинок хворіє.

 Однією цигаркою весь будинок спалити можна.
 Від кого табачищем несе, той себе не береже.
 Сигарети і вино йдуть рука об руку.

215 років від дня народження В.Даля

Володимир Іванович Даль

 (*10 (22) листопада 1801, селище 

Луганський завод, нині місто Луганськ — 22 вересня (4 жовтня)1872, Москва) — російський письменник, лексикограф, етнографданського походження^[.

  Літературний псевдонім:Козак Луганський.

Основна праця Даля — «Тлумачний словник живої великоросійської мови»(точна назва: «Толковый словарь велікорусского наречія русского языка»)^[9] (томи 1-4, 1863–1866), що містить близько 200 тисяч слів.

Мовознавча спадщина Даля має значення для теорії і практики східнослов'янської лексикографії, діалектології, історії мови.

Володимир Даль був автором першого в історії Російської імперії підручника іззоології.

Даль і Україна

Меморіяльна дошка на вулиціНаваринській у Миколаєві.

Даль майже 20 років прожив в Україні, знав українську мову, зібрав цінні українські фольклорні та мовні матеріали.

Даля пов’язували найтісніші стосунки з багатьма українськими письменниками і вченими. Скажімо, влітку 1844 р. він довгий час гостював на Полтавщині у маєтку свого товариша Євгена Гребінки і навіть брав участь як повірена особа в його сватанні та одруженні. Ще дорогою на Полтавщину, у Чернігівській губернії, і вже на Полтавщині, він збирає українську лексику і фольклор. А в листі до дружини з “Убежища” від 21 червня 1844 р. повідомляє: “В Полтавской (губернии) видим уже настоящую Украйну. Я охотно стал опять болтать на этом ясном языке, где речь выходит замысловата, простодушна и очень забавна. Как ни бьешься сказать то же по русски – выходит неясность, натяжка и даже пошло и грубо. Да быт и жизнь народов так тесно связаны с языком их, что одного нельзя отделить от другого. Перевод по словарю годен только для школьника и не удовлетворяет ни мысль, ни чувство. Гребенка чрезвычайно хорошо, свободно и приятно говорит по-украински, и я охотно вовлекаю его в шутки и разговоры с крестьянами”.[

Володимир Даль писав художні твори, чимало з них — на українські теми (повісті «Савелій Граб», «Небувале в тому, що було…», оповідання «Світлий празник», «Ваша воля, наша доля», «Скарб», «Упир» тощо).

Автор етнографічних нарисів, написаних з позицій «натуральної школи», т. зв. фізіологічних нарисів.

Написав низку статей про Григорія Квітку-Основ'яненка («Малоросійські повісті, що їх розповідає Грицько Основ'яненко», 1835, тощо).

У праці «Про повір'я, марновірство й забобони російського народу» (1845–1846) навів чимало прикладів з українського фольклору, використав мотиви української демонології.

Написав рецензію на фольклорний збірник Платона Лукашевича «Малоросійські й червоноруські народні думи та пісні» (1837). Популяризував українську літературу та усну народну творчість.

Підсумки акції "Збір макулатури"

У Іванківській ЗОШ 1-111ст. оголошено підсумки акції "Збір макулатури".
За результатами рейтингу класів призові місця посіли :

I - 2-а клас
II - 4-а клас
III - 2-б клас

Найактивнішим учасникам акції встановлено: Покидко В.3-б,
Панікова М.7-б,Стрільчук В. 9кл.,Наложитий Ж.2-б

Лінійчук Д. 10кл. та класам-переможцям вручено урочисті подяки

Хронологія заборон української мови

Заборони української мови

• 1627 – наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького^[1].
• 1690 – засудження й анафема Собору РПЦ на «Кіевскія Новыя Книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.
• 1696 – ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.

• 1720 – указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг^[2].
• 1729 – наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську мову всі державні постанови і розпорядження.
• 1731 – вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки запроваджувати на власній російській мові» (рос. науки вводить на собственном российском языке). У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 р. наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».
• 1763 – указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
• 1769 – заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
• 1775 – зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
• 1789 – розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.

• 1817 – запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
• 1832 – реорганізація освіти у Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
• 1847 – розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
• 1859 – міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
• 1862 – закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
• 1863 – Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
• 1864 – прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
• 1869 – запровадження польської мови як офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.
• 1870 – роз'яснення міністра освіти Росії Д. Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородцівнезаперечне повинно бути обрусіння».
• 1876 – Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень^[3]. Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф., «Заборона українства», 1876 року.
• 1881 – заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
• 1884 – заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
• 1888 – указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещенняукраїнськими іменами.
• 1892 – заборона перекладати книжки з російської мови українською.
• 1895 – заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

• 1908 – через чотири роки після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошуєукраїномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.
• 1910 – закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.
• 1911 – постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
• 1914 – заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування українськоїпреси.
• 1914, 1916 – кампанії русифікації у Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
• 1919 – більшість білогвардійських газет на півдні Росії «заборонило існування^[ru]» України.
• 1922 – проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур – міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
• 1924 – закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
• 1924 – закон Румунського королівства про зобов'язання всіх «румун», котрі «загубили материнську мову», давати освіту дітям лише в румунських школах.
• 1925 – остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові
• 1926 – лист Сталіна «Товаришу Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».
• 1933 – телеграма Сталіна про припинення «українізації».
• 1933 – скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.
• 1934 – спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу» всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови.
• 1938 – постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
• 1947 – операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
• 1958 – закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
• 1960—1980 – масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
• 1970 – наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
• 1972 – заборона партійними органами відзначати ювілей музею І. Котляревського в Полтаві.
• 1973 – заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
• 1974 – постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти – радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.
• 1978 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
• 1983 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16 % надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посиленнязросійщення.
• 1984 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи».
• 1984 – початок в УРСР виплат підвищеної на 15 % зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
• 1984 – наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
• 1989 – постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
• 1990 – прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.

Бібліотечний урок "Ми-маленькі патріоти"

До Дня української писемності та  мови ( 9 листопада) для учнів 5 класу було проведено бібліотечний урок :"Ми-маленькі патріоти".Під час уроку учні розповідали вірші присвячені українській мові та познайомилися з творчістю української письменниці Тетяни Пакалюк, а саме з її книгою -"Розмова про мову"

Мова-душа нації

До Дня української писемності та мови -   9 листопада  ,

у бібліотеці  оформлено книжкову викладку "Мова-душа нації"